Меморіал складається із серії графічних табличок, розміщених поруч у центрі Києва, і мобільного застосунку, який пов’язує їх між собою. Таблички розташовані поблизу місць щоденного життя й ілюструють утиски української мови, пов’язані з ними — заборони українських шкіл, книжок, богослужінь тощо.
Це допоможе поглянути на русифікацію як свідому послідовну політику впродовж століть. І так само свідомо і послідовно позбутись її.
Ідея інтерактивного меморіалу, у якому мобільний застосунок пов’язує між собою різні локації в місті, народилася в Берліні. Там з 1993 року за таким принципом реалізований проєкт Ренати Стіх і Фрайдера Шнока — Places of Remembrance — присвячений утискам євреїв у 1933–1945 роках.
Влітку Валентина Мержиєвська й Ірина Мартиненко створили ГО «Валентність. Переосмислення» і почали шукати можливість втілити інтерактивний меморіал утисків української мови в Україні.
Зараз в Україні є чимало людей, які вирішили змінити мову спілкування з російської на українську. Такий крок потребує підтримки, оскільки це довготривала й ресурсна зміна. Зазвичай повний перехід забирає кілька років, навіть якщо раніше українську вивчали в школі.
Проєкт «Лінгвоцид» може підтримати й утвердити цей вибір. Чим більше людей буде спілкуватись українською, тим більший запит буде на українськомовні медіа та культурні продукти.